Летить чи свистить? Освіта в прифронтових школах
Ірина Жданова, засновниця ГО "Фонд "Відкрита політика", засновниця Наукового ліцею ім. Клима Чурюмова, кандидат історичних наук
Я знаю, що по всім правилам інформаційної кампанії тут має бути пост про вступну кампанію. Адже 21 липня - інформаційний привід. Закінчився дедлайн подачі документів на бюджет через Освітні центри "Донбас/Крим - Україна". Але цей пост має багато букв не про вступну кампанію 2021 для тимчасово окупованих територій, а про стратегію. Стратегію розвитку освіти для тимчасово окупованих територій і в прифронтових громадах. Які 3 ключові повідомлення?
Плакат - Нікіта Тітов
1. Інформаційну війну рф ми програли . На сьогодні. Потрібно змиритись з тим, що все менше буде тих, хто хоче вчитись на дистанційній освіті в школах України і все більше тих, хто - на екстернаті. Щоб просто отримати документ державного зразка.
2. Все більше буде тих, хто скористається процедурою спрощеного вступу через Освітні центри "Донбас/Крим -Україна". Мотивація? Жити на безпечних територіях, мати роботу за кордоном або в Україні. Для цього треба отримати український диплом. Ні, вони не "за" Україну, вони просто втомились від війни. Фентезі про матінку-рф скінчилось… Одночасно, Україну вони сприймають в кращому випадку як мачуху, в гіршому - як ворога. І лише одиниці - свідомо обирають цінності незалежної України. За ними підтягуються і батьки.
3. Надія на швидкий мир є примарною. Примирення буде довгим, а перемир’я в найближчі часи не чекати. "Північний потік" це не фантезі, а ті реалії, які мають бути у фокусі уваги міжнародної політики України. До переговорів мають бути залучені професіонали найвищого гатунку. Тут вже не питання політичних уподобань, а питання виживання країни. Коли дивишся на переговорників від України , які сьогодні залучені до творення міжнародних стратегічних відносин, то це вже не "мама сміялась", а "мама плакала"... Тому треба припинити планувати фантазії і консолідуватись професіоналам безвідносно політичних уподобань і амбіцій. Хоч може, це теж фантазія... адже скоро нові вибори...
Чому освіта сьогодні наріжний камінь для реінтеграції?
Ні, не тому, що тепер це один із пріоритетів міжнародної донорської допомоги. А тому що освіта завжди була питанням формування цінностей і геополітики. І саме тому імперські аналітики рф чітко розуміють її значення. Та й донори. Саме тому бойовики не пропускають дітей на ЗНО... саме тому будь-яка інформаційна кампанія з гуманітарних питань на окупованих територіях, яку проводять організації ООН можлива, за виключенням... доступу до освіти в Україні. Тут я можу наводити багато конкретних прикладів подвійних стандартів, але сьогодні не про це.
Залишається багато питань до політики України. Національного, регіонального, місцевого рівня.
Чому в багатьох школах Донеччини і Луганщини, які не є опорними, але здійснюють дистанційне навчання, екстернат, досі нема комп’ютерів, ноутбуків? Чому більшість шкіл досі не мають оптоволоконного кабельного високошвидкісного інтернету? Чому платформа MOODLE від e-school (створено за державні кошти і кошти донорів для окупованих територій) висне і важка як для вчителів, так і для дітей та батьків? Чому уроки з цієї платформи досі не відкриті для користування іншими вчителями і дітьми? Чому школам/вчителям не оплачується навчання дітей, які на екстернаті? Чому досі не врегульовано питання оплати за дистанційне навчання дітей, які прикріплюються до школи після початку нового навчального року? І як знайти ІТ-шника на зарплату 3 400 грн , який має обслуговувати 356 комп’ютерів в опорній школі з кількома філіями… Чому нема ефективного менеджменту? Не розроблено алгоритм дій, що і як робити під час дистанційного навчання? Чому ніхто не вчить хмарному SCRUM менеджменту і чому відділи освіти спамом закидають школи вимогами звітів. І чому вчителю потрібно платити за підвищення кваліфікації в державних , комунальних установах, коли виділяються мільйони гривень на навчання згідно 800 постанови. І як здійснити дистанційку за відсутності не лише інтернету і світла, а й українського телебачення… так… є й такі прифронтові райони, які КОНТРОЛЮЮТЬСЯ Україною … райони , в яких нема українського ні телебачення, ні радіо, а в транспорті звучить радіо так званих днр-лнр…
Що сьогодні чують школи у відповідь на ці питання?
Обирайте які хочете платформи, самі вивчайте їх, самі платіть за них. Ведіть паперовий журнал і онлайн… .У вас тут є повна свобода обирати і робити це. Як? Це ваше право. Але...без ставок на техадміна і модератора сайту. І кожен крок погоджуйте з відділом освіти... слухайте матюки... І нехай школи і вчителі беруть участь в безкінечних конкурсах заради рейтингу... Завантажуйте фото, відео на сайті, на фб, в іксель форми, надсилайте звіти сьогодні на завтра...Дублюйте, рахуйте, шукайте гроші...
Чому? Чому все переклали на плечі засновника, який працює в ДЕПРЕСИВНОМУ районі, де йде війна... де від заводів, залишилась лиш заіржавіла прохідна , а на місці доменних печей тепер ростуть молоді деревця...
Я розумію, що це риторичні питання. МОН не є контролюючим органом. Листи про ці болі вчителі не напишуть, бо бояться бути скороченими, а школи - оптимізованими. А якщо Фонд "Відкрита політика" й узагальнить та напише, то відповідь все одно спустять на місця... зачароване коло української децентралізації…
Саме про це коло яміркую , після завершення серії тренінгів Громадська організація "Фонд "Відкрита політика" “Дистанційна освіта для школярів з тимчасово окупованих територій” (за підтримки #USAID).
Чому ніхто не хоче їх почути?..
Можливо, тому що ці питання і пошуки відповідей не входять в стратегію реінтеграції? Йти на ще більший конфлікт з політиками рф, і проросійськими партіями в регіоні? Адже політики і в рф і в Україні добре розуміють вагу освіти як інструменту самоідентифікації виборця, а отже, і плекання виборчих симпатій, політичної освіти і утвердження незалежності в довготривалій перспективі.
Можливо тому що, тоді доведеться змінювати не лише штатний розпис, посадові інструкції, а й державний бюджет, шукати додаткові позабюджетні ресурси. Але якщо фінансування шкіл йде з Києва це ж є інструментом консолідації громадян навколо національної ідеї. Сьогодгні місцеві органи (а отже, і місцеві політичні партії) визначають долю фінансування шкіл, їх участь в міжнародних проектах, які заклади підпадають під оптимізацію і які будуть результати конкурсу на директора. Він має бути комфортним для місцевої влади і політичної партії . Якої? не складно спрогнозувати. Це реалії. Чи знають в Києві приклади, коли за проукраїнську позицію директора школи на Сході звільнено, а школу оптимізовано...Хто має це моніторити?...
Тому, на мою думку, щоб забезпечити дійсно доступом до освіти дітей, які постраждали від війни, потрібно змінювати місцеві громади і освітній простір в прифронтових районах, політику децентралізації. І головне - політична воля і нетворкінг команд.
А щоб зробити дійсно європейською Україну, треба інвестувати в ресурс . Припинити нелегальну торгівлю. Зробити дієвими стратегії економічного розвитку. Наприклад, коли закривають шахти і виходить DTEK з громади в Добропіллі потрібно створювати ІТ-кластер …Можливо не вигідно , щоб тут була сильна економіка? Можливо вигідно, щоб вночі і далі їздили на окуповані території нелегали , йшла нелегальна торгівля, вагони з Лисичанська прямували не в Рубіжне, а в протилежному напрямку на “території”…працювали перевізники і ціла інфраструктура надання послуг: від місця в черзі на КПВВ - до інформації про заміновані місця для новоприбулих контрактників... Війна це великий бізнес.
Зламати цей бізнес треба воля. Щоб визнати це, треба мужність. І команда тих, хто може через горизонтальний нетворкінг зробити реальні зміни в місцевих громадах на Сході.
Однозначно, це викличе супротив рф …і проросійських політичних партій в Україні…
І це ще одне зачароване коло… вже політичне і геополітичне...
p.s.
"Ви знаєте яка різниця між "летить" і "свистить?” Це питання задав мені молодий вчитель історії, коли ми купались на водоспаді біля Зеленої школи в Космачі і веселились як діти, разом з іншими вчителями з прифронтових шкіл... Я не знала відповіді… тепер знаю… це про обстріли… "свистить" - це коли "вона" поруч, і тікати вже не має сенсу…
Я промовчала… і подумки подякувала, що в Міжнародна зелена школа/Космач після водоспаду вони можуть про це спитати і поговорити… витягнути з глибин те, що болить… а далі ми танцювали і брейнштормили… вивчали онлайн платформи і писали писанки… аналізували ризики нормативки і ...співали… бо не співати, не кричати - неможливо….
Мені здається, що те, що сьогодні відбувається в політиці щодо освіти - це вже не "летить"... це - "свистить"...і вибух може загрожувати не лише Києву...
Космач. 21 липня 2021
